Автобіографічний твір – це твір, головним героєм якого є сам автор.​

​

Акровірш (грецьк. akros — зовнішній, крайній, лат. versus — повтор, поворот) — поетичний твір, у якому початкові літери кожного віршового рядка, прочитувані зверху вниз, утворюють слово чи фразу.

​

Алегорія - наділення тварин, птахів, рослин рисами людського характеру.

​

Алітерація — стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних звуків задля підвищення інтонаційної виразності вірша

​

Анафора - повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршованих рядків, строф чи речень.

​

Антитеза - літературний прийом, який полягає у протиставленні  слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом

​

Балада - невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом. Ознаками балади є фольклорне походження, невелика кількість персонажів, стислість викладу, відсутність деталізації, високий ліризм, музичність.

​

Байка - невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного змісту.

​

Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) – неримований, нерівнонаголошений віршорядок,  а також ліричний жанр літератури, що не має симетричності будови, структурно наближений до прози.

​

Героїко-романтична повість – це епічний твір середнього розміру, у якому зображуються героїчні вчинки романтичного героя у надзвичайних обставинах.

​

Гімн - урочиста пісня.

 

Гіпербола (грецьк. Hyperbole — перебільшення) — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії задля особливого увиразнення художнього зображення чи виявлення емоційно-естетичного ставлення до нього.

​

Громадянська лірика - різновид лірики, у якій думки та переживання викликані суспільно-політичними подіями.

​

Гумор - відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні. 

​

Гумореска - невеликий віршований або прозовий твір з гумористичним сюжетом.

 

Драма (грецьк. drama — дія) — один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. 

 

Драматичний твір – твір, призначений для постановки на сцені.

​

Дума – епічний віршований твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

​

Експозиція твору– початкова частина твору, у якій довідуємося де,  коли,  з ким трапляються події.

​

Епіграф (грецьк. epigraphe — заголовок, напис) — напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, епіграф — це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо.

​

Епітет (грецьк. epitheton — прикладка) — один із основних тропів поетичного мовлення, художнє означення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища і збагачувати це поле новим емоційним чи смисловим нюансом.

 

Епічний твір - розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей та їх вчинки.

​

Есе (фр. essai «спроба, проба, нарис», від лат. exagium «зважування») — літературний  жанр прозового твору невеликого обсягу й вільної композиції, що  виражає індивідуальні враження й міркування автора з конкретного приводу або предмета й не претендує на вичерпне трактування.

​

Зав’язка твору – подія або ряд подій, що служать причиною конфлікту; момент у творі, після якого стає
цікаво, що ж буде далі? 

​

Загадка (від “гадати” — думати, вгадувати) — жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі, яке треба розпізнати та відгадати.

​

Ідейний зміст - сукупність ідей твору.

​

Ідея художнього твору - це основна думка про зображені у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядковано всі картини та образи.

 

Інверсія - порушення узвичаєного порядку слів з метою виділити певне слово в тексті, звернути на нього особливу увагу.

​

Інтимна лірика - різновид лірики, у якій настрій ліричного героя пов'язаний з особистими почуттями та переживаннями. 

​

Іронія - художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

​

Історичні пісні — це фольклорні  ліро-епічні твори, присвячені певній історичній події чи відомій історичній постаті.

​

Історична повість - повість, побудована на історичному сюжеті, у якому широко відтворюються певна епоха та її діячі. 

​

Казка — один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, сюжетний художній твір усного походження.

 

Календарно-обрядові пісні - це пісні, що виконувались під час обрядів, згідно з календарем.

​

Коломийки - жанр української пісенної лірики, пов'язаної з одноіменний народним танцем.

 

Композиція твору - співвідношення всіх компонентів, як сюжетних, так і позасюжетних елементів, що створює цілісну картину і сприяє виявленню головної ідеї. 

 

Контраст - літературний прийом, що полягає у різкому протиставленні явищ, понять, образів.

Кульмінація твору – точка найвищої напруги твору. 

​

Легенда (лат. legenda — те, що належить прочитати) — розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи.

 

Лірика (грецьк. lyrikos — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри — струнного музичного щипкового інструмента) — один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси.

 

Ліричний герой -  це ніби друге "я" автора твору, оповідач.

​

Ліричний твір – написаний віршованою мовою твір, у якому не розгортаються події, а виражаються думки, почуття, переживання.

 

Літературний цикл — сукупність художніх творів одного жанру, які об’єднуються задумом автора в естетичну цілість, послідовність творів, які включаються до циклу, визначається плинністю настрою ліричного героя чи розвитком внутрішнього конфлікту, переживання. Твори циклу можуть бути різні за мотивами, інтонаційно-ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, проте  витримані у спільному стильовому ключі.

​

Літопис — пам’ятка історичної прози Київської Русі та козацької доби, вид літератури, що являє собою розташовані в часовій послідовності коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події.

​

Медитація (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами сутності буття, сенсу життя, схиляючись до філософських узагальнень.

​

Метаморфоза - літературний прийом, що полягає у перетворенні одного образа на інший, зазвичай - перетворення людини на рослину чи тварину. 

 

Метафора (грецьк. metаphora —- перенесення) — один із основних тропів поетичного мовлення, слово чи словосполучення, яке розкриває ознаки і властивості одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого, наприклад: оповитий серпанком загадковості.

 

Міф (грецьк. mythos — слово, переказ) — Розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили і ін., які брали участь у створенні світу. 

​

Мораль - повчальний висновок у байці. 

​

Мотив твору - тема ліричного твору, думки, почуття, що стали причиною написання твору.

​

Народна пісня - невеликий віршований твір, що співається, для якого характерні анонімність, варіантність та колективність.

 

Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа. 

​

Паліндром – слово або словосполучення, що однаково читається і з початку і з кінця, наприклад: кабак, око.

​

Пафос твору - натхнення, почутття ентузіазму, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю чи подією. 

​

Пейзажна лірика - різновид лірики, у якій настрій ліричного героя пов'язаний з природою та її явищами.

​

Переказ - усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.

 

Персоніфікація (лат. persona — особа та facerе — роблю) — уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу:

Ой, не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі…

(П. Тичина).

 

Пісня - ліричний твір, що виконується співом. 

 

Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів.

 

Поема - лірио-епічний віршований твір з широкою проблематикою.

​

Порівняння — троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, наприклад: голодний, як вовк.

 

Портрет – змалювання зовнішності літературного героя.

​

Портретна деталь – зображення однієї, але дуже яскравої риси зовнішності літературного героя.

​

Приказка – образний вислів, що влучно характеризує людину, але, на відміну від прислів’я, висловлює думку неповно.

​

Прислів’я – довершений за змістом вислів про риси і вчинки людей з повчальним характером.

​

Притча - оповідний літературний твір із повчальним змістом.

​

Ремарка (фр. re’marque — примітка) авторські пояснення у драматичному творі стосовно умов та часу дії, зовнішнього вигляду та поведінки дійових осіб тощо. Р. виконують настановчу роль для режисерів, акторів та читачів.

​

Рефрен -  певні фрази у творах, які повторюються для наголошення певної думки, або група слів, які повторюються в кінці кожної строфи.

Розвиток дії – події у творі від зав’язки до кульмінації. 

​

Розв’язка твору – завершення розвитку подій у творі. 

Романтичний герой – винятковий герой у надзвичайних обставинах.

​

Сарказм - троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений зневаги.

​

Сатира - різке висміювання хиб і пороків, негативних явищ.

​

Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття,я вища, процесу; художній образ, що відтворює певну думку, ідею чи почуття.

 

Співомовка - которткий гумористичний твір віршованої форми, побудований на народному анекдоті, приказці чи казковому мотиві, у якому описується один життєвий випадок.

​

Тема художнього твору - коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв'язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. 

​

Троп (грецьк. tropos — зворот) — слово, вживане у переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень.

​

Філософська лірика - різновид лірики, у якій передано думки та почуття, викликані складними проблемами буття, життя та смерті, розвитку суспільства тощо.

​

Художня деталь - засіб словесного та малярського мистецтва, який полягає у виділенні особливо значущого елементу художнього образу. Художні деталі поділяють на портретні, речові, пейзажні та інтер'єрні.