Етюдом у малярстві, графіці, скульптурі називають елементи й деталі майбутнього витвору. У літературі ж етюдами або студіями називають невеликі самостійні зарисовки. До написання етюдів звертались такі відомі майстри художньої літератури як М. М. Коцюбинський, І. Я. Франко, В. Стефаник, О. Гончар. 

​

Літературний етюд — невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, в якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя, відтворює внутрішній стан людини, нерідко на тлі співзвучного пейзажу. 

​

До особливостей етюду належать:

1) Коротка форма

2) Передача почуттів, емоцій, вражень автора.

3) Велика кількість художніх засобів.

​

Прикладом художнього етюду є поданий нижче твір Михайла Коцюбинського.

​

Подих осені

 У полях вже згасли гречки. Надходить драматична пора, коли літо, як теплий віск, тужавіє від подиху осені, коли перші світанкові холодки або трепетно підмивали краї яскравіше підмальованого синню неба, або хукали на нього туманом, коли незавидні лісові грушки ставали схожими на грудочки сонця і починали бриніти терпкуватим медом. У такий час природа, здається, до всього чуйно, тривожно прислухається і чітко тримає над землею кожний звук: і дівочу пісню, і скрип воза, і крекіт чорногуза, і те снування коників, що неначе найнялися і таки зіткали над лугами живу, але невидиму сітку зі своєї музики.

​

Як бачимо, цей твір невеликий за обсягом, описового типу. Автор передає свої враження від перших осінніх днів. Події у творі не розвиваються, лише передається настрій автора, його бачення навколишнього. М.Коцюбинський широко використовує художні засоби для змалювання цієї картини: метафори (згасли гречки, подих осені), епітети (світанкові холодки, підмальоване синню небо, невидима сітка із музики), порівняння (грушки схожі на грудочки сонця) тощо. 

​

​

​

​